Історія Подкасти

Ліора та Олів’є LeO 456

Ліора та Олів’є LeO 456

Ліора та Олів’є LeO 456

Lioré-et-Olivier LeO 456 був короткочасним позначенням для спеціальної морської версії середнього бомбардувальника LeO 451. Один прототип LeO ​​456 був завершений і випробуваний французькою військово -морською авіаційною службою ( Aéronavale). До цього моменту він був перейменований як LeO 451M (морський), але коли після початку Другої світової війни Aéronavale розмістив замовлення на виробництво для 68 стандартних LeO 451s. Вони повинні були бути доставлені в період з червня по листопад 1940 року.


Cierva C.30

Cierva C.30 для моделювання автомобілів, конструкторів компанії Cierva Autogiro Company у Східній Британії та до її версій та 143 зразків за ліцензіями з 1934 року AV Roe & amp Co Ltd (Avro), Манчестера та Східної Британії, Ліоре та Олів’є та Франції та Фоке-Вульфа .

Cierva C.30, зроблені у 1933 році. Перегляньте дані про Avro та 78 зразкових моделей "Avro Type 671 Rota", від Lioré-et-Olivier та 25 зразкових сом "Lioré et Olivier LeO C-30" з 175 hk Salmson 9NE niocylindrig радіаторний двигун і фоккель-вульфський іл 40 зразковий 1934–1936 рр. "Фокке-Вульф Фу 30 Хойшрекке" з 140-кілометровим радіальним двигуном Siemens Sh 14A. [1]

Autogiron hade plats för en passrare, som satt framför piloten. Den var en en vidareutveckling av tidigare modeller, framför allt Cierva C.19, som flögs första gången 1929. Cierva C.30 var den mest framgångsrika av Juan de la Ciervas konstruktioner och användes också militärt, bland annatp sotve tâtå оч spaningsflygplan 1936–1938 з Hærens Flyvertropper у Данії [2] Під андрою вірджинськими військовими силами Королівських ВПС та антал Cierva C.30 inom № 529 ескадрильї RAF для калібрування літаків з літаків,

Ексклюзивний фін Кварваранде у музеї, м'якій андрі та Технічній музеї у Стокгольмі (SE-AEA), Авіодром і Лелістад і Недерлендерна (tidigare SE-AFI), Музей наукової науки та технології "Музей Леонардо да Вінчі" у Музеї Мілана та Італії Самп Імперіал Лондон, Музей науки та Королівський музей ВПС Лондона (tidigare SE-AZB) у Східній Британії.


Ліоре та Олів’є ЛеО 7

Ліоре та Олів’є Лео 7 là một mẫu máy bay tiêm kích hai tầng cánh, chuyên hộ tống máy bay ném bom của Pháp, do hãng Lioré et Olivier chế tạo cho Không quân Pháp.

Ліоре та Олів’є 7
Кінду Máy bay tiêm kích hộ tống
Nhà chế tạo Ліоре та Олів’є
Чуйська затока đầu 1922
Sử dụng chính Không quân Pháp
Hải quân Pháp
Số lượng sản xuất 33


Ліоре та Олів’є ЛеО 455

Прототип LeO 455.01 mal prvý vzlet dňa 3. 12. 1939. Používal výkonnejšie motory Gnome Rhone 14R з двоступним турбокомпресором. Tento prototyp bol zničený na zemi po vypuknutí bojov v máji 1940 при bombardovaní. V priebehu vojny, pri obnovenej výrobe LeO 451 a úpravách LeO 451T boli vyrobené ďalšie dva kusy lietadla LeO 455. Osud prvého sa mi nepodarilo zistiť, druhé lietadlo LeO 455 Боло в році 1944 року забавнене Немецким і відведеним на тести до Речліну. Tu sa po ňom stopy strácajú. Після закінчення військового періоду 1945 року загальний час перебування на доконченні виводів LeO 455. Нове літедле але неболі вироблення, на попереднє складання болі поживлення уж вироблення та поповнення LeO 451. Z LeO 451, č. N.601, N.499 і N.500 болі виробені LeO 455 č. N.3, N.4 a N.5. Tieto tri lietadlá boli následne používané firmou SNECMA (výrobca leteckých motorov) на testovanie motorov Gnome Rhone 14R. Testy prebiehali v juni 1947 v Villacoublay a Villaroche. Потужний двоступінчастий турбокомпресор досував вікон моторів 1335 к. С. Від 2500 м до 1225 к. С. До вишки 6700 м.
Ďalších päť lietadiel LeO 451 bolo upravených na štandart LeO 455 від року 1948 до липня 1950 року. LeO 455Ph (фотографія). Boli očíslované 1 від 5 a з реєстраційними значками F-BBLD, F-BBTM, F-BBTN, F-BBTO та F-BCAG літелі v 3. Esc. GEP (Groupe d'Escadrilles Photographiques) v проспект IGN (Національний географічний інститут) до року 1956, keď boli vyradené.


Sisällysluettelo

Tarjouskilpailu ja kehitystyö Lioré et Olivier’lla Muokkaa

Ranskan ilmailuministeriö käynnisti maaliskuussa 1936 suunnittelukilpailun 6000 kilometrin Pohjois-Atlantin ylittävään lentomatkaan kykenevästä 30–40-tonnistesta lentoveneestä. Конеен сунніттелуваатімуксіна оліват метрин сивейс, кік кульеттаа 500 кілограм рахтія 20 макустаїв та куусі мієстін ясента, мінки лісакси сен тулісі саавуттаа 250 км/год маткалентонопеус 70 кілометрів техонкяй [1]

Міністерство технічної підтримки CAMS та Lioré et Olivier, а також інтелектуальне управління Etelä-Atlantin ремонтує CAMS 161: tä. Léore et Olivierin tarjous oli yhtiön aiempaa H-47-lentovenettä suurentamalla kehitetty H-49. Koneiden suunnittelu kesti koko vuoden 1936, jonka aikana Potez osti kilpailuun osallistuneen CAMSin. Ministeriö solmi yhtiöiden kansssa sopimuksen prototyyppien rakentamisesta tammikuussa 1937. Potez-CAMS sai 40 miljoonaa frangia koneen suunnitteluun ja yhden prototyypin rakentamiseen, kun Lioré et Olivierin sopimukseen kuuluyy kouluyy kouluyy kouluyy [1]

Insinööri Paul Asantchéeff suunnitteli LeO H -49.1 -mallitunnuksen saaneen prototyypin, jonka ensimmäiset rakennepiirustukset olivat valmistuneet argenteuil’n suunnittelutoimistossa joulukuussa 1936. t. Lentoveneen oli tarkoitus pystyä ylittämään Pohjois-Atlantti noin 15 tunnissa, mikä tarkoitti noin 325 km/h matkalentonopeutta, mihin yksikään aikakauden koneista ei ollut vielä kyennyt. H.49: n huippunopeudeksi kaavailtiin noin 390 км/год. Moottoreina oli tarkoitus käyttää kuutta 1 500 hevosvoiman Gnome et Rhône 18L -tähtimoottoria ja kone oli tarkoitus varustaa 42 000 літрів polttoainesäiliöillä. Ohjaamo oli tarkoitus sijoittaa ensimmäisessä prototyypissä siiven johtoreunan tasalle, mutta siirrettäisiin toisessa rungon etuosaan. Siivestä kaavailtiin niin suurta, että makuullaan oleva lentoinsinööri voisi liikkua lennon aikana sen sisällä tarkastamaan moottoreita. [1]

Air France muokkasi tajouspyyntöä loppuvuodesta 1937 nostamalla 4-8-moottorisen koneen lentopainon 70 tonniin. Noin 3200 кілометрів Etelä-Atlantin reiteillä matkustajakapasitettiksi tavoiteltiin 20–40 henkilä ja koneen piti pystyä kuljettamaan kolme tonnia rahtia. Pidemmillä 6000 kilometrin Pohjois-Atlantin reiteillä tavoitteet olivat 20 matkustajaa ja tonni rahtia. Matkalentonopeuden tavoitteeksi asetettiin 300 км/год. [1]

Kolme yhtiötä vastasi uuteen tarjouspyyntöön. Ensimmäinen oli Latécoère, jonka Marcel Moinen johtama suunnitteluryhmä oli suunnitellut kilpailua varten kevyen Laté 631 -lentoveneen. Toinen kilpailija oli ranskan lentokoneteollisuuden kansallistamisen yhteydessä muodostettu SNCASE, johon muun muassa Lioré et Olivier oli fuusioitu. Yhtiön aiempaan LeO H.49.2 -прототипіппін пох'яутунут уусі коне сай ууден маллітунуксен SE.200. Kolmas kilpailija oli Delame kaksitasoisella ja kuusimoottorisella DL-70-suunnitelmallaan. Latécoère sai vuonna 1938 yli 55 miljoonaa frangia kolmen Laté 631 -прототипін rakentamiseen. Delamen tarjous putosi kilpailusta ja SE.200 eteni jatkokehitykseen. [1]

ЯТКОКЕХІТС СНЯГ: Іла Муоккаа

SNCASE: n suunnitteluryhmät aloittivat prototyypin suunnittelemisen loppuvuodesta 1937, ja työ konesuunnitelman parissa jatkui koko seuraavan vuoden Asantchéeff’n johdolla. [1] Суоннітелютіохон, що містить прототипін і есітуотаноконеіден ракеннеспіірустустен тотеуттамісен арвооїтіїн лоппувуодеста 1937 р., Що відповідає за проект vanhoilla проектinhallintamenetelmillä до 400 000 тит. [2] Jos kolmen prototyypin valmiiksi saattaminen huomioitiin, nousi arvio edelleen yli miljoonaan työtuntiin, mikä oli merkittävästi alakanttiin asetettu arvio. [1] Suunnitteluryhmä arvioi työmäärän vastaavan noin neljää suunnittelutoimiston työvuotta, ja ensilennon tavoiteajankohta asetettiin vuoteen 1942 р. [2]

SE.200-проектиin sijoitetat henkilöstöresurssit olivat merkittävät: projektin parissa työskenteli yhteensä 130 insinööriä ja technikkoa. Projekti oli jaettu viiteen ryhmään, jotka olivat insinööri Vérrimst’n johtama siipiryhmä, insinööri Konovatchoukoff’n johtama moottoriryhmä, insinööri Aviez’n johtama peräsinryhmä ja insinööhrieniniohinenhähinenheininheinenheinenhöininenhe Rungosta vastanneeseen ryhmään kuului 30 insinööriä ja sitä johti insinööri Андре Віольо. [2]

Koneen 1: 5-mittakaavassa rakennettua puumallia testattiin Chalais-Meudon’n tuulitunnelissa vuonna 1938, Argenteuil’n tehtaan tunnelin ollessa varattu sotilaskoneiden testaukseen. Tuulitunnelikokeissa käytetty malli oli lopullisen koneen koon myötä myös huomattavan suurikokoinen, puusta ja vanerista rakennetun mallin kärkiväli oli yli kymmenen metriä Tuulitunnelikokeissa tutkittiin koneen aerodynamiikkaa vaakalennossa ja täydellä kaasulla tehdyssä nousussa sekä selvitettiin ohjainpintojen kääntämiseen vaaditut vääntömomentit ja voimalaitteiden aiheuttama ilmanvast Malli oli varustettu sähkömoottoreilla, jotka pyörittivät halkaisijaltaan 80-senttimetrisiä potkureita 5600 kierroksen minuuttivauhdilla. Koneen korkeusperäsimen pinta-alaa päädyttiin tuulitunnelikokeiden myötä kasvattamaan noin kymmenellä prosentilla. [1]

Laskenta- ja jäljentämisvirheiden mahdollisuuksien pienentämiseksi SE.200: n rakennepiirustukset päädyttiin toteuttamaan taysikokoisina. Asantchéeff’n visioimaa menetelmää oli aiemminkin käytetty koneiden runkojen suunnittelussa, mutta SE.200-projektissa meneltelmän käyttö laajennettiin kaikkiin projektin osa-aluisiin. Saavutettujen aikahyötyjen arvioitiin jopa puolittavan SE.200: n suunnitteluun ja rakentamiseen vaaditun ajan noin 200 000 työtuntiin, minkä myötä ensilennon tavoiteaikaa aikaistettiin kevääseen 1940. Suuren, pituutantean tangoutante Argenteuil’n Rue du Pérouzet’n suunnittelutoimisto ei ollut riittävän suuri mitoiltaan valtavien rakennepiirrustusten tekemiseen, ja SE.200: n suunnitteluryhmä joutui etsimään projektia varten suuremmat tilat. Projekti siirtyi elokuussa 1937 Argenteuil’n aseman lähellä sijainneeseen hangaariin, joka oli pohjamitoiltaan 40 × 10 метрів. [1]

Pohjois- ja Etelä-Atlantin ylittävät lentoreitit herättivät entistä neprijamän kiinnostusta Ranskan valtiossa, joka teki Air Francen nimissä tilauksen kymmenestä Latécoère Laté 631 та viidestä SE.200-lentoveneestä. Yhtiö tilasi SNCASE: lta myös samalla 40 nelimoottorista SE.161 Languedoc -matkustajalentokonetta Välimeren alueen lentoreiteille. Kaikissa kolmessa tyypissä oli voimalaitteena 1500-hevosvoimainen Gnome et Rhône 14R -tähtimoottori, kun tehokkaampi 1800-hevosvoimainen 18P oli edelleen kehityksessä. Ranska oli tilausten aikaan vuonna 1938 valtavan sotavarusteluohjelman keskellä ja 14R-tähtimoottorit priorisoitiin asennettavaksi tuotannossa olleisiin SNCASE: n LeO-45-pommikoneisiin. [3]

Suurten tilavaatimusten vuoksi prototyypin kokoaminen tehtiin Marseillen lähellä sijainneen Marignanen tehtaalla. Piirustukset valmistuivat Argenteuil’n suunnittelutoimistosta yksi kerrallaan, mistä ne toimitettiin Marignaneen prototyypin rakentamista varten. Koneessa rakentamiseen käytettiin ensikertaa Ranskan lentokoneteollisuuden historiassa neljän millimetrin levyalumiinia, ja sarjatuotantokoneissa suunniteltiin siirryttäväksi edelleen ohuempiin 3,2-milimetrisiin levyihin [3]

Прототиппіт Муоккаа

Prototyypin rakennustyöt keskeytyivät Marignanessa toisen maailmansodan käynnistyttyä syyskuussa 1939. Koneeseen oli tuolloin käytetty 118 000 työtuntia, ja suuri osa koneen rungosta ja venepohjasta oli valmiita. Projektin keskeytyminen oli seurausta Ranskan teollisuuden prioriteettien muuttumisesta. Marignanen tehdas määrättiin rakentamaan LeO-45-pommikoneita, joiden tuotanto oli osoittautunut haasteelliseksi. Тілатуїста 600 конеста даремно 120 олі томітету сискуухун 1939 року, я Маріньянен, Амберія та Сен-Назаїн техтаїта ваадітітін та 100 конексіолів кукаута кохден. Saksa miehitti Ranskan kesäkuuhun 1940 mennessä, minkä seurauksena SNCASE: n Argenteuil’n tehtaan henkilökunta siirtyi vähitellen Marignanen tehtaalle. Viimeiset Argenteuil’n työntekijät saapuivat Etelä-Ranskaan helmikuussa 1941 р. [3]

Miehittäjä ohjeisti Marignanen tehtaan jatkamaan SE.200: n прототипін rakentamista ja Gennevilliers’n tehtaan rakentamaan lisää Gnome et Rhône 14R -moottoreita saksalaisrahoituksella. SE.200: n rakentaminen jatkui hitaasti koko vuoden 1941. Prototyyppi rullattiin ulos tehtaalta heinäkuussa 1942 sen testaaminen käynnistyi syyskuussa rullauskokeilla Étang de Berren laguunissa. Ensilennon lensi Jacques Lecarme 11. joulukuuta 1942. [3]

Saksalaiset pakko-ottivat SE.200: n ensimmäisen prototyyppin tammikuussa 1944 ja lensivät sen Saksan ja Sveitsin rajaseudulla sijainneelle Bodenjärvelle. Kone tuhoutui järvellä brittiläisten Mosquito-pommittajien iskussa kolme kuukautta myöhemmin. Toinen prototyyppi tuhoutui liittoutuneiden pommituksessa Marignanessa maaliskuussa 1944. Kolmas prototyyppi vaurioitui, mutta korjattiin jälkeenpäin ja saatiin valmiiksi loppuvuodesta 1944. Neljäs ja viides prototyyppi eivätėt koepiet vajtietka. [3] Ranskan valtio ja Air France käyttivät SE.200-проектиin yli 50 miljoonaa frangia vuosina 1936–1940. [4]


Керрі Чепмен Кетт

Активістка Керрі Чепмен Кетт (1859-1947) сприяла справі, яка принесла громадянам США рівні права голосу. Будучи вчителем, а потім начальником шкіл штату Айова, Кетт стала брати участь у жіночому виборчому русі у 1880 -х роках. Вона служила президентом Національної американської асоціації жіночого виборчого права (NAWSA) з 1900 по 1904 рік і знову з 1915 по 1920 рік, очолюючи рух своєю здатністю організовувати кампанії, мобілізувати волонтерів та виголошувати ефективні промови. Незадовго до того, як суфражистки святкували перемогу з прийняттям 19 -ї поправки в 1920 році, Кетт заснувала Лігу жінок -виборців.

Тріумф жіночого виборчого права в США у 1920 р. Був надзвичайно справою Керрі Кетт. Блискучий стратег, вона двічі була президентом Національної американської асоціації жіночого виборчого права (nawsa), спочатку з 1900 по 1904 рік, а потім у драматичні останні роки боротьби, з 1915 по 1920 рік.

Кетт, народжена Керрі Лейн у Ріпоні, штат Вісконсін, більшу частину своєї молодості провела в Айові, де вступила до коледжу. Вона стала вчителем, а потім начальником шкіл у Мейсон -Сіті в 1883 році. Це було незвичайним досягненням для жінки того часу, але не стало великим сюрпризом для тих, хто її знав. Яскрава, стійка і впевнена в собі, вона ніколи не приєднувалася до умовностей, які для неї не мали сенсу.

У 1885 році Кетт вийшла заміж за редактора газети Лео Чепмена, але незабаром він помер у Каліфорнії, залишивши її далеко від дому без ресурсів. Врешті -решт вона впала на ноги, але лише після деяких страшних переживань у чоловічому робочому світі. У 1890 році вона вийшла заміж за Джорджа Кетта, заможного інженера. Їх шлюб дозволив їй проводити значну частину кожного року в дорозі, агітуючи за жіноче виборче право, причиною якої вона стала брати участь в Айові наприкінці 1880 -х років.

Кетт стрімко піднявся на виборах. Згодом вона стала близькою колегою Сьюзан Б. Ентоні, яка обрала Кетт, щоб змінити її на посаді керівника науси. Кетт очолював рух протягом наступних двадцяти років, борючись з великими шансами і багатьма невдачами. У підході Кетт до політики організація була ключовим словом, і вона чудово це робила. Від своїх перших зусиль у Айові у 1880 -х роках та до останнього у Теннессі у 1920 році Кетт керувала десятками кампаній, мобілізувала численних добровольців (до кінця - 1 мільйон) і виголосила сотні промов. Вона вміло використовувала комунікацію та публічність, створюючи дисципліновані кампанії та будуючи високоефективну машину.

Кетт вважав, що жіноче природне право брати участь у політиці нарівні з чоловіками. Якби вона могла голосувати, вона б стала силою миру у всьому світі і допомогла б поліпшити умови життя для себе та своїх дітей. Перш за все, її турбувала гідність жінок. Сердившись на те, що жінки не мають контролю над їхнім життям, вона відчувала, що політична участь дасть їм голос у прийнятті рішень, що їх стосуються, підвищить їх гідність як людей.

Однією з головних цілей Кетт був мир у всьому світі, справу, яку вона переслідувала все своє життя. Інший полягав у тому, що політичний процес має бути раціональним та орієнтованим на питання, в якому домінуватимуть громадяни, а не політики. З цією метою вона заснувала Лігу жінок -виборців у 1920 р. Вона залишається чимось на зразок пам’ятника її ідеалам, присвячуючи себе питанням і ставлячи те, що вважає суспільним інтересом, над політикою партій. Кетт пишалася своєю роллю в цій організації до кінця свого життя.

Посібник Читача до американської історії. Ерік Фонер та Джон А. Гарраті, редактори. Авторські права © 1991 видавничою компанією Хауфтона Міфліна Харкорта. Всі права захищені.


Король Гайзерик або Генсерій (бл. 389 - 477)

Гейзерик прийняв рішення про перехід на північ Африки разом з аланами з Піренейського півострова, оскільки вандали були виснажені усіма боями. Віктор, єпископ африканського міста Віта, пише, що Гайзерик спочатку порахував своїх людей, щоб побачити, скільки кораблів знадобиться для транспортування. Перепис проводився серед усіх чоловіків Хасдінґі та аланів, а також серед рабів та вільних. Нібито там було 80 000 людей, від 20 до 25 000 воїнів.

У 429 р. Вандали висадилися на узбережжі Північної Африки. Ситуація, яку вони виявили, була досить хаотичною, тому що між католиками та донатистами розгорілася битва. Вандали використали ситуацію, щоб підкорити низку дуже важливих міст. Наприклад, у 430 р. Вони підкорили Гіппо Регія, єпископ цього міста Августин помер під час облоги. У 435 р. Західноримський імператор Валентиниан III (425 - 455) надали їм статус союзників. У 439 році Гайзерик наважився завоювати Карфаген, друге за значимістю місто в західній частині Римської імперії. Алано-вандали за одне десятиліття підкорили Північну Африку.

Оскільки він контролював житницю Західної Римської імперії, Гейзерик проголосив незалежне королівство. Він успішно переміг вторгнення римлян у 441 році, і уряд Равенни визнав незалежне королівство Вандалів у 442 році. Імператор Валентініан III навіть послав на престол свою доньку Євдокію Гунеріку, сину вандальського царя Гайзерика.

Гайзерик конфіскував феоди великих поміщиків він розділив феоди на менші посилки і передав їх своїм воїнам. Однак вандали насправді не захоплювалися сільським господарством, і вони воліли б проводити час як пірати. Вони зміцнили флот, який захопили власними кораблями, і почали набіги. Вони здійснили набіг на Балеарські острови, Сицилію, Сардинію, Корсику і навіть південні береги Італії.

Фарба, що показує сцену з 455 року нашої ери, коли вандали увійшли до Риму. Полотно, олія, російського художника Карла Брюллова (19 століття). Джерело зображення: Арт-каталог

Мрією Гайзерика було пограбувати Рим. Незабаром з’явиться така можливість. Імператор Валентиниан III був скинутий з престолу і вбитий Петроній Максим. Петроній одружився з дружиною колишнього імператора і вирішив, що він не буде шанувати заручини Євдокії з Гунеріком. Це була причина, що Гайзерику знадобилося напасти на Рим. Римляни забили камінням Петронія, коли він намагався втекти з міста, дізнавшись, що вандали наступають на Рим. Вандали увійшли до Риму 2 -го числа Червень 455 Папа Лев I (440 - 461) не мав успіху у своїй спробі переконати вандалів пощадити місто, хоча він успішно переконав Аттілу в 452 р. Вандали грабували Рим протягом двох тижнів з такою інтенсивністю, що був придуманий термін «вандалізм». Нарешті Гайзерик вирішив, що повернеться до Північної Африки, і взяв із собою вдову та дочку Валентиниана. Гайзерик здійснив наліт на південні частини Італії, стверджуючи, що він збирав подарунки для нареченої для Євдокії, вона вийшла заміж за Гунерика в 456 році.

Гейзерик здійснив набіг на північний Пелопоннес у 467 р. Таким чином він відкрив черговий конфлікт із східноримським імператором Лев I., який зі своїм західним римським колегою організував експедицію проти вандалів Антемія (467 - 472). Римський флот складався з 1113 кораблів і близько 100 000 чоловік під керівництвом швагра Лева Василіска. У 468 році Василіск прибув до берегів Карфагена. Гейзерик атакував ворожий флот з вогнепальними кораблями, після чого зі своїм фактичним флотом римляни були розбиті, а Базиліск відступив на Сицилію, а римляни знову не напали на вандальське королівство.

Смерть Гейзерика - Гайзерик помер у 477 році, залишивши після себе королівство, яке простягалося від Мавританія на заході до провінції Африка на сході, що складалася з Балеарських островів, Сицилії, Сардинії та Корсики.


Liore-et-Olivier LeO 456-Історія

брандмауер вимкнено, тож це не так.

майстер повторного запуску LDAP :? чому? це зіпсує мій сервер обміну, що працює на цій машині?

Майстер LDAP задає незрозумілі мені питання.

не надсилайте загальні посилання на:

Відповіді

& gt & gtв порядку. це для програми менеджера серверів. тому ці питання стосуються цього. більш нічого

2. мені потрібно створювати каталог програми чи ні? це для менеджера серверів, це не слід робити? (чому взагалі цей розрив?) Як перевірити, чи каталог програми існує для менеджера сервера чи ні.

3. Якщо це "quotlightweight" & quot реалізація чого -небудь, я напевно не хотів би бачити & quotheavyweight & quot версію.

Попередження полягає в тому, що перерахувати події неможливо. Причина - не завершення конфігурації AD LDS. AD LDS не пов'язана з менеджером сервера. Він використовується для забезпечення гнучкої підтримки програм з підтримкою каталогу. Якщо ви не реалізуєте такі програми, ви можете видалити роль.

Ось докладний довідник:

& gt & gtТож запуск майстра оголошень lds не зашкодить запущеному тут серверу обміну?

& gt & gtОбидва порти 636 і 389 відповідають, тому я припускаю, що вони вже налаштовані для рекламних lds?

Якщо ви встановили ADDS на сервері, два порти використовуються ADDS. Тоді вам слід вказати інші порти для зв'язку вашого екземпляра AD LDS.


Римська хронологія V століття нашої ери

Дванадцять таблиць - це перша спроба створення закону і залишалася єдиною спробою майже тисячу років.

Як правило, римські в'язниці не використовувались для покарання злочинців, а служили лише для утримання людей, які чекали суду або страти.

Трибуна плебеїв (tribunus plebis) - магістратура, заснована в 494 р. До н. Він був створений для забезпечення людей прямим представником магістрату.

Копія актів обожнюваного Августа, якими він поставив увесь світ під суверенітет римського народу.

Ця книга розкриває, як імперією, що простягалася від Глазго до Асуана в Єгипті, можна було керувати з одного міста і все ще вижити більше тисячі років.

Це друге видання включає новий вступ, який досліджує наслідки заміни Республіки правлінням імператорів для уряду та керівних класів.

У цей період уряд Римської імперії пережив найтривалішу кризу в своїй історії та вижив. Цей текст є ранньою спробою всебічного вивчення витоків та еволюції цієї трансформації в Стародавньому світі.

Мечі проти Сенату описує перші три десятиліття багатовікової громадянської війни Риму, яка перетворила його з республіки на імперську самодержавство, з Риму лідерів громадян до Риму декадентських імператорських розбійників.

Перший імператор Риму, Август, усиновлений син Юлія Цезаря, певно, зробив найтриваліший вплив на історію всіх правителів класичного світу. Ця книга зосереджена на його приході до влади та на способах, якими він зберігав владу протягом усього свого правління.


Liore-et-Olivier LeO 456-Історія

Дякую Лео, але я вже безуспішно пробував це. Мені потрібно мати право власності, перш ніж я зможу додавати або змінювати дозволи. Я намагався стати власником папки верхнього рівня, але це не змінює права власності на підпапки, я повинен робити кожну папку окремо, що, якщо дуже нудно, оскільки у мене багато рівнів папок. Потім я виявив, що навіть після набуття права власності на папку я не можу відкрити жодного з файлів або змінити дозволи для будь -якого з файлів у папці. Однак я виявив, що якщо я скопіюю та вставлю папку в інше місце чи навіть у те саме місце, я зможу побачити весь вміст. Це працює для всіх підпапок і файлів, що знаходяться у скопійованій папці. Дуже дивно, але, принаймні, це вихід із цього безладу. Мій план - просто створити нову копію всієї структури папок і, як тільки я переконаюся, що у мене все є, просто видалити оригінал. Вивчений урок. будьте дуже обережні, щоб не видалити дозволи адміністратора !!

Усі відповіді

Згідно з моїм тестом, якщо я видалю дозвіл адміністраторів у папці, я зможу повторно додати групу адміністраторів вручну. Просто увійдіть з адміністратором.

Спробуйте вручну додати групу адміністраторів до папки:

Не забудьте натиснути «Позначити як відповідь» у публікації, яка вам допоможе, і натиснути «Зняти позначку як відповідь», якщо позначена публікація насправді не відповідає на ваше запитання. Це може бути корисним для інших членів спільноти, які читають цю тему.

List of site sources >>>


Подивіться відео: Салат Оливье, вкусный домашний рецепт (Січень 2022).